середу, 14 грудня 2016 р.
четвер, 29 вересня 2016 р.
29 вересня – День пам'яті жертв Бабиного Яру
Сьогодні Україна вшановує 75-ту річницю однієї з найтрагічних сторінок в історії Голокосту – масове вбивство євреїв 29-30 вересня 1941 року у Бабиному Яру в Києві. Аби увічнити пам’ять про жертв звірств, скоєних нацистами під час окупації столиці України, та щоб запобігти повторенню злочинів проти людяності, Президент України підписав окремий указ щодо заходів у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру.
Бабин Яр – одне з тих місць, що символізує пам’ять про людей, які стали жертвами загарбницьких планів фашистської Німеччини. Тут упродовж 1941-1943 років німецькі окупанти закатували понад сто тисяч людей різних національностей: євреїв, українців, ромів, росіян. З року в рік сюди приходять люди, щоб віддати шану полеглим, а головне – зберегти у суспільній свідомості трагічні сторінки тієї страшної війни.
У радянські часи довкола Бабиного Яру створювали чимало міфів, які остаточно ще не розвіяні. Скажімо, тривалий час культивувалася думка, що спротив німецьким окупантам у Києві чинило лише більшовицьке підпілля. Усіляко замовчувалися інформація про боротьбу українських націоналістів з німецькими окупантами, а факти масових арештів та розстрілів українських патріотів у Бабиному Яру радянські історики не помічали.
Фашистські карателі знищували за національною приналежністю євреїв і ромів – жінок, старих і дітей, і взагалі всіх тих, хто чимось не догодив владі «арійської раси».
Кожного року у вересні до пам’ятників у Бабиному Яру лягають вінки і свіжі квіти. Сюди приходять пом’янути близьких і далеких родичів, приїздять вшанувати жертв звірств одних людей проти інших громадяни різних країн з усіх куточків світу. І ми нині вклоняємося загиблим і ще раз згадуємо страхіття жорстокої війни та свавілля. Це нас надихає на рішучі дії – українське суспільство має об’єднатися навколо ідеї побудови в Україні правової європейської держави, мусить навчитися захищати себе та свої цінності й у жодному разі не допустити повторення таких гуманітарних катастроф, злочинів проти людяності.
четвер, 22 вересня 2016 р.
ЛІТЕРАТУРНИЙ КРУЇЗ «ІВАН ФРАНКО - ДІТЯМ»
27 серпня ми святкували 160 років від дня народження І. Франка.
Величною є постать Івана Яковича Франка в українській літературі, історії та культурі. Із щедрої його криниці ми українці черпаємо силу та наснагу. І з теплим сердечним почуттям, з батьківською любов'ю писав Іван Франко про малюків. Саме для них, найменших, Каменяр написав чимало творів. Щоб більше дізнатись про творчість письменника в бібліотеці для вихованців дитячого садка ''Малятко'' пройшов літературний круїз Іван Франко-дітям». Спочатку діти «помандрували» життєвими та творчими стежками цього письменника Ну а після цього діти інсценували казку Івана Франка «Ріпка». Під час якої проявили неабияку фантазію та акторську майстерність. А ще зрозуміли мораль цієї казки, що потрібно робити добро та завжди допомагати один одному.
неділю, 28 серпня 2016 р.
Вишита колоссям і кетягами калини, оспівана солов’їним щебетом земля святкувала Незалежність України. Урочистості відбулись і в нашому рідному селі Надрічному
Святкування розпочалося спільним молебнем за Україну біля каплички матері Божої.
З вітальним словом до присутніх звернувся сільський голова Володимир Баран який щиро привітав всіх з Днем Незалежності України та наголосив, що День Незалежності набуває особливого змісту. Свято Дня народження нашої держави перетворилося на символ нескореності та єднання українського народу.
Учні школи порадували присутніх святковим концертом у їхньому виконанні прозвучали пісні «Квітуча Україна»,» Молитва за Україну», «Над землею тумани» та ін.
Святковий концерт відбувся і біля адмінбудинку села .Ведучі Володимир Ванца,та Роксолана Недільська привітали всіх жителів села з цим величним святом. У виконанні жіночого ансамблю прозвучали пісні «Над землею тумани»,»Матері»,»Черешенька»,» У вишневому саду». Солісти Василина Павлів, Роксолана Недільська ,Ірина Савчук , Михайло Піх, Богдан Баран виконали для глядачів пісні :»Молитва за Україну»,»Щоб хотілося й моглося», «Україні», «Співаночки»,»Дідусів заповіт»,»Небесна сотня України»,» З'єднаймося у вірі українці». . Щирими оплесками зустрічали глядачі наймолодших учасників свята, вихованців дитячого садочка «Малятко «.Юні артисти підготували свою концертну програму : пісні , танці, декламування віршів.
пʼятницю, 22 липня 2016 р.
Пригоди з Бароном Мюнхгаузеном!
( рандеву з книгою)
Даний масовий захід пройшов в сільській бібліотеці
з чнями-читачами 3-7 кл.
Распе, Р. Е. Пригоди барона Мюнхгаузена : повість:[для мол. та серед. шк. віку] / пер. з рос. О. Юркевич; ілюстр. І. Олейникова. – К.: Школа, 2002. – 240 с.: ілюстр. – (Золота бібліотека).
Бібліотекар
Привіт всім! Пропоную вам поринути у світ пригод з Бароном Мюнхгаузеном – героєм відомого твору Рудольфа Распе « Пригоди барона Мюнхгаузена».
Хто з нас не любить цікаві і веселі пригоди? А якщо ці пригоди описані в літературі — це ще цікавіше. Особливо, коли їх герой — дотепний барон Мюнхгаузен. Його оповіді дуже веселі і незвичайні. Автор «Пригод барона Мюнхгаузена» Рудольф Еріх Распе зміг поєднати в оповіданнях реальне і фантастичне. Кожна історія знаменитого кавалериста цікава і захоплююча. Згадаймо хоча б оповідання «Кінь на дзвіниці», коли герой приїхав до Росії взимку і прив’язав коня до маленького стовпчика і заснув. А коли прокинувся, то побачив, що кінь висить на вершечку дзвіниці. Вночі почалася відлига, розтанув сніг, а стовпчик цей був вершечком дзвіниці. Хіба могло таке статися?
Ми розуміємо, що ні. Але так цікаво читати й уявляти незвичайні події, коли все закінчується дуже добре. Що ж так приваблює нас, звичайних читачів, у цих неймовірних пригодах? Хіба ми самі не фантазуємо про щось незвичайне, хіба не уявляємо себе героями? Ми можемо уявити себе і на ядрі, і в череві великої риби, і на Півночі, де стоять жахливі морози. Наше уявлення занесе нас будь-куди. Але для цього потрібно мати таку ж багату фантазію, вміння знаходити вихід із будь-якої ситуації, як у головного героя «Пригод…» — барона Мюнхгаузена. Кожен може знайти в цих оповіданнях щось захоплююче, цікаве, чарівне і водночас повчальне і дуже смішне. Тому ця книга стала однією з найпопулярніших у світовій літературі.
Розповідь читача
: Ієронім Карл Фрідріх барон фон Мюнхаузен народився 11 травня 1720 року у маєтку Боденвердер неподалік від Ганновера (це Німеччина).
Карл Фрідріх Ієронім був п’ятим з восьми дітей в сім’ї полковника Отто
фон Мюнхаузена. Батько помер, коли хлопчику було 4 роки, і його виховувала мати.
В 1735 г. 15-річний Мюнхаузен поступає пажем на службу до можновладного герцога Брауншвейг-Вольфенбюттельского Фердинанда Альбрехта II.
Коли Ієроніму виповнилося 15 років, він пішов на службу до герцога Брауншвейгського, а через два роки став пажем у його сина, принца Антона. Оскільки принц проходив службу у Росії, Мюнхаузену довелося переїхати у цю країну.
На той час Антон Брауншвейгський сватався до Анни Леопольдівни, племінниці тодішньої російської імператриці Анни Іоанівни. Тому юний Мюнхаузен постійно бував при дворі імператриці і брав участь в усіх парадах.1750 року у Німеччині помер батько Ієроніма, і він поїхав разом зі своєю дружиною на батьківщину.Більше у Росію барон ніколи не повертався. Так закінчилася «російська одіссея» барона Мюнхгаузена, без якої не було б його дивних оповідань.
З 1752 року Ієронім Карл Фрідріх фон Мюнхгаузен жив у родовому маєтку вБоденвердері.Барон багато розповідав про свої пригоди в Росії. Він був чудовим оповідачем і частенько придумував якісь небувальщини. Поступово ці веселі фантазії Мюнхаузена про полювання, військові пригоди і подорожі стали відомими у Німеччині. Щоправда, спочатку люди сприймали його оповіді як справжню брехню, і Мюнхаузен отримав дуже образливе прізвисько – «барон-брехун».Але у 1785 році німецький учений і літератор Р. Распе літературно обробив ці історії, після чого видав цілу книжку про пригоди барона Мюнхаузена.Ця книжка викликала величезний інтерес читачів, і відношення до барона змінилося.
-
Звучить запис
Григорий Горин, музыка Алексея Рыбникова — Монолог барона Мюнхгаузена / Олег Янковский /
Бібліотекар
Яким ви уявляєте портрет барона Мюнхаузена?
(Це вже немолода людина, але сповнена сил і енергії. Обличчя у барона овальне, ніс орлиний, розкішні довгі вуса, на голові військовий капелюх. На ньому військовий одяг, бо він учасник російсько – турецької війни).
-Щоб зрозуміти, які риси характеру притаманні образу барона, звернемося до тексту. І перше за все до дивовижних пригод Мюнхаузена з кіньми. Як опинився його кінь на дзвіниці?
Розповідь читача
- Оповідання «Пів коня».
А зараз невеличка вікторина
З якого оповідання уривки?
а) «Кінь пив, не міг напитися» (Пів коня»)
б) «Ми з розгону шубовснули у воду, в болото. Порятунку не було» («За волосся»)
в) «Навколо ні кущика, ні деревця. Лише маленький стовпчик стирчав» («Кінь на дзвіниці»)
г) «У цю мить повз мене пролетіло зустрічне ядро, що його пустили турки в наш табір» (Верхи на ядрі»)
д) «Двісті найдужчих матросів поставили в роті чудовиська сторчма дві височезні щогли, і воно не могло стулити рота. Кораблі весело випливли з черева у відкрите море. З'ясувалося, що в утробі цього велета перебувало сімдесят п'ять кораблів.» (« Кораблі, поглинуті рибиною»)
е) «Але я змусив коня вискочити на чайний стіл і так спритно гарцював серед чарок і чашок, що не розбив ані чарочки, ані найменшого блюдця». («Кінь на столі»)
Читач
Ілюстрації до «Пригод барона…» робили художники Н. Котел, І. Вишинський, Н. Бєлякова. Але перевага надається ілюстраціям Гюстава Доре. Нема жодного подвигу барона, який не був би проілюстрований художником. Перед нами його ілюстрації.
Бібліотекар
А зараз ми з вами передивимось мультфільм.
"Приключения Барона Мюнхаузена"
Бібліотекар
Я впевнена, що ви прочитаєте оповідки барона з превеликим задоволенням: його пригоди змусять вас сміятися так само, як сміялися тисячі дітей до вас.
четвер, 7 липня 2016 р.
Вітаємо !
16 червня в Київському театрі оперети відбулася 16-та урочиста церемонія нагородження переможців Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова"
У числі переможців- і жителька нашого села: поетеса,кандидат технічних наук, доцент,завідувач кафедри машиновикоростання і технологій у сільському господарстві Бережанського агротехнічного інституту Стефанія Білик.Її вірш "Пам'яті Устима Голоднюка", героя Небесної Сотні, відзначено Дипломом Центрального будинку офіцерів Збройних сил України у номінації "Пісенна Лірика".
Пам’яті Устима Голоднюка, героя Небесної Сотні
Я боровся за себе, за вас, хотів жити, а не умирати,
В дев’ятнадцять — це просто якось не по-людськи звучить.
Кулі дикої свист — і здригається в розпачі мати,
Та пекуча сльоза на батьківській щоці заблистить.
Ще палає Майдан гнівом, болем, синівською кров’ю,
Двадцять перше століття — а брязкають знову щити.
Топчуть віру і честь ті, що йшли із дарами й любов’ю,
Українська земля розпинає свій цвіт на хрести.
Я прожив, як умів, і сумління залишиться чистим,
Лиш безмежна провина за мамину вічну журбу.
Ми достойні сини — не бандити і не терористи,
Наша Сотня Небесна продовжить свою боротьбу.
Не зустріну весну, ще на площах і в душах руїни,
Та жевріє надія нащадкам принести добро.
… В безкінечній вині перед Богом стоїть Україна,
Молоді бунтарі, змити рабське клянемось тавро.
Стефанія Білик
вівторок, 17 травня 2016 р.
2016 рік проходить на Тернопільщині під знаком творчості знаменитого земляка — народного художника України Івана Марчука, який, за рейтингом авторитетної британської газети Daily Telegraph, входить до сотнi найвизначніших геніїв сучасності, нагадує Україна молода.
12 травня художник Іван Марчук відзначив 80-річчя. Запросив до себе друзів. У неділю продовжив святкування на батьківщині — у селі Москаліївка на Тернопільщині.
До ювілею Укрпошта випустила дві марки з картинами митця. В день народження їх погасили. Розійдуться мільйонними тиражами Україною та за кордоном.
2007-го Іван Марчук потрапив до сотні геніїв сучасності. Рейтинг склала британська газета "Дейлі телеграф". Створив авторську техніку живопису "пльонтанізм". Отримав Шевченківську премію. Жив у Канаді, США та Австралії. Зараз мешкає у Києві. Має доньку — скрипальку Богдану Півненко.
Література
Іван Марчук: Альбом-каталог. — К.: ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2004. — 519 с. — ISBN 966-95919-7-X. (укр.) (англ.)
Іван Марчук. Творчий період 1965–2005: [Альбом]. — [К.: ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2005]. — 28 с. (укр.) (англ.)
Іван Марчук. Дорога додому: Альбом. — К.: ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2008. — [135] с. — ISBN 978-966-8968-22-8. (укр.) (англ.)
Климчук О. «Я єсьм…» (Іван Марчук): Есей-біографія / О. О. Климчук. — Київ: Український письменник, 2013. — 584 сторінки. ISBN 978-966-779-336-6.
Статті[ред. • ред. код]
Иван Марчук: «Картины мои столько пережили! Они заслужили, чтобы их увидели люди…»: В Киеве открыта мастерская-музей народного художника Украины // Факты. — 2004. — 29 апреля. — С. 10
Иван Марчук: «Свой первый в жизни костюм я купил лишь недавно…»: [В столичной галерее искусств открыта выставка художника «Сонце в зеніті»] // Факты. — 2004. — 21 июля. — С. 9
Іван Марчук: «Україна зводиться з колін» // Тернопіль вечірній. — 2005. — 1-7 червня. — С. 4
Іван Марчук: «На цій території ніколи не проростав нормальний талант. Бо держава є його могильником» // Голос України, № 84 (5084), 12.05.2011, с. 8-9
Іван Марчук: «Я міг би розмалювати небо і не повторитися» // Вільне життя плюс, № 37 (15045), 15.05.2009
Бондаренко С. Художник Иван Марчук: «Америка меня подождет» // Киевские ведомости. — 2003. — 14 января.;— С. 9.
Букет Є. Поміж літом і осінню… // Слово Просвіти. — 2003. — 29 січня — 4 лютого. — С. 15.
Бушак С. «Ніч яка місячна…» // Урядовий кур'єр. — 2003. — 18 січ. — С. 8.
Бушак С. Тернистий шлях Івана Марчука: Аналіз творчості художника // Лан. Ланівеччина творча: Літ.-мистец. альманах / Ред.-упоряд. С.Буняк. — Тернопіль, 2001. — С. 182–191
Гаманіна Н. Спочатку Івана Марчука визнала Америка, потім — Україна // Робітнича газета. — 2000. — 28 листопада. — С. 8
Кияшко Г. Чар Марчукової барви // Київ. — 2003. — № 5. — С. 157–163
Клименко В. «Посіяв картини на всіх континентах»: В «Українському домі» експонується найновіша виставка робіт І.Марчука — 260 полотен // Україна молода. — 2005. — 16 липня. — С. 3.
Ничкало С. Голос душі Івана Марчука // Мистецтво та освіта. — 2002.— № 2. — С. 51-54
Машлянка Б. 103 сходинки успіху художника Івана Марчука // Місто. — 2004. — 24 листопада. — С. 9
Мельничук О. «Я зробив себе наперекір усьому» // Укр. газета. — 2003. — № 33. — С. 7
Синько Р. «Він ходить як окрема планета…» // Сільський час. — 2004. — 4 лютого. С. 8
Синько Р. Іван Марчук — митець двох віків // Сільський час. — 2002. — 24 липня. — С. 8
Тарчевська К. Місячне сяйво зимової ночі // Слово Просвіти. — 2003. — 29 січня — 4 лютого. — С. 15
Чирва А. Синдром працелюбства // Урядовий кур'єр. — 2002. — 6 серпня. — С. 4
Шевченко Т. Іван Марчук: «Зі своїми картинами я … розмовляю» // Експрес. — 2002. — 14-21 листопада. — С. 16
Марина Гнатенко. Успіх всупереч // Український тиждень, № 34 (199), 19.08.2011
Іван Марчук // Хто є хто на Тернопільщині. Видатні земляки: Довід.-бібліогр. видання. — К., 2004. — Вип. 1. — С. 137
Тарасюк Г. Одкровення від Івана: [Про кн. Т.Унгурян «Одкровення від Івана: Фрагменти життєпису худож. І.Марчука»] // Літературна Україна. — 2004. — 29 квітня. — С. 7
Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2001 рік: Біблогр. список / Уклад. М.Друневич. — Тернопіль: Астон, 2000. — С. 38-40
Голуб Олена.Іван Марчук — художник, який мандрує містами, думками, спогадами. // Час/Time. — 1996. — 18 жовтня.
Тамара Стрипко. Той, кому одного Всесвіту замало // Літературна Україна
Тамара Стрипко. Навіяне живописом Івана Марчука // Урядовий кур'єр, 12 квітня 2012 року
Тамара Стрипко. Осанна Майстру // Урядовий кур'єр, 16 лютого 2013 року
Тамара Стрипко. У його картинах — образ сучасного світу // Урядовий кур'єр, 30 травня 2013 року
четвер, 5 травня 2016 р.
вівторок, 26 квітня 2016 р.
Герої чи жертви? Виклики минулого чи сьогодення? Зона відчуження чи полігон для досліджень? Тридцять років тому, наприкінці квітня 1986 року, близько двадцяти країн світу зафіксували підвищений радіаційний фон. Це сталося внаслідок катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, про яку ще ніхто не знав, але приховати яку було неможливо. Минуло три десятиліття, та роботу з ліквідації наслідків вибуху четвертого енергоблоку, який забрав життя і здоров’я тисяч людей, і досі не завершено…
Правда про Чорнобиль необхідна як ковток свіжого повітря, потрібна нашим дітям. Якщо прийдешні покоління не знатимуть нічого про Чорнобиль, то їм ніколи не зрозуміти цей людській біль. Чорнобильська трагедія забрала життя десятків тисяч людей, завдала шкоди здоров'ю десяткам мільйонів. Її наслідки ще відчують на собі майбутні покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії людства. Жодна статистика не скаже скільки людських доль понівечено Чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів дотліває по різних лікарнях, скільки їх уже відійшло у вічність…
Чорнобиль закутий колючим парканом
Чорнобиль... згадаємо знову і знову
Це місце, окутане темним туманом -
Це пустка одвічна - Чорнобильська зона.
У пам’яті українського народу - це день чорнобильського лиха, болю, суму, пересторог, забути його чи викреслити із пам’яті нації - неможливо.
Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.
Пропонуєм вашій увазі книги по даній тематиці
Бар’яхтар В.Г. Радіація. Що ми про неї знаємо? [Текст] / В.Г.Бар’яхтар, В.І.Стрижак, В.О.Поярков. – К. : Наук. думка, 1991. – 32 с. – (Серія «Чорнобиль»).
В брошурі дано основні поняття про явище радіоактивності, вимірювання радіації, атомну енергетику як джерело радіації. Наведено дані про становище в районах, що потерпіли від аварії на ЧАЕС. Розглянуто якісну оцінку впливу чорнобильської радіації на людину.
За подвиг під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС начальникові чати воєнізованої пожежної частини №2 лейтенантові Володимиру Правику, про якого розповідається в цій книжці, посмертно надано звання Героя Радянського Союзу.
Документальна повість відомого американського профессора Р.П.Гейла, написана у співавторстві з адвокатом Т.Гаузером, присвячена ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і особистій участі вченого у лікуванні потерпілих.
[Ця книга - данина пам'яті загиблих, вияв палкої вдячності всім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії і нині працює у зоні ЧАЕС. ]
Ще одна книга про Чорнобиль. Пише її людина, яка провела найнебезпечніші дні у тієї межі, яка могла стати фатальною. Пише професіонал, міністр.
Висновок автора про збитковість АЕС, підкріплений разючими фактами, охолодить багато гарячих голів завзятих захисників плутонієвого виробництва та атомної бомби.
В сборник вошли очерки и стихи о мужестве и героизме советских воинов, о тех, кто первым принял на себя смертельное дыхание реактора. Эта книга о верности воинскому долгу, о кровной связи армии и народа, что с особой силой проявилась во время ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС.
В книгу вошли очерки, репортажи, беседы о наиболее сложных и острых проблемах нашей жизни. Это материалы о чернобыльской аварии с самого первого момента до постройки саркофага, беседы с медиками.
У довіднику розміщена інформація з питань, пов’язаних з аварією на Чорнобильській АЕС. В основу відповідей викладені висновки Урядової комісії, розслідування причини аварії і організацію роботи по ліквідації її наслідків, а також доповідь радянської сторони на нараді експертів МАГАТЕ.
У фотоальбомі вміщено фотографії, які були зроблені відразу за квітневим вибухом, і після, в часи ліквідації наслідків аварії. Документальна книга розкриває
найстрашнішу правду про Чорнобиль.
Документальна повість про Героя Радянського Союзу, начальника воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніда Петровича Телятникова і його товаришів – пожежників, які вночі 26 квітня 1986 року першими вийшли на поєдинок з вогняною стихією і погасили пожежу на станції.
До книги увійшли кращі твори відомого українського поета, зокрема, поема «Чорнобильська мадонна». У своєму творі автор показав всі страшні наслідки чорнобильської катастрофи, розповідає про перших ліквідаторів аварії, про те, чим платить людство за накоєні гріхи .
Іван Драч в поемі викриває й те, що від людей спочатку хотіли приховати, що сталося на ЧАЕС: «Прошу єдине — бодай не брешіть». Ставляться запитання без відповіді: як врятуватися від подальшого розповсюдження радіації, зберегти від зараження «рукотворне Київське море чи бодай Десну зачаровану, з якої Київ п’є воду»?
«Чорнобильський зошит» Г.У.Медведєва – компетентна і безстрашно-правдива розповідь про трагедію, яка продовжує хвилювати мільйони людей. Автор – фахівець-атомник, який працював на Чорнобильській АЕС і добре знає її, особисто знайомий з усіма основними учасниками подій. Центральне місце в повісті – опис подій в Чорнобилі в трагічні дні квітня і травня 1986 року. Автор показує поведінку і роль численних учасників драми, живих, реальних людей з їх недоліками і перевагами, сумнівами і слабкістю, помилками і героїзмом.
Олійник Б.І. Шлях : [вірші та поеми] / Борис Олійник. – К. : Наук.думка, 1995. – 430 с.
До збірки увійшла поема «Сім», яка присвячена пам'яті відважних шести пожежників, що самовіддано вступили у боротьбу зі смертю Віктора Кібенока, Миколи Вашука, Василя Ігнатенка, Миколи Титенока, Володимира Тишури, Володимира Правика та кінорежисера Володимира Шевченка, який знімав фільм про спробу людей протистояти стихії . Завдяки Борису Олійнику, його продуманому художньому прийому поіменної переклички свічка пам'яті горітиме у віках і нагадуватиме про кожного героя чорнобильських поді
Герої роману – велика родина Мировичів: старший брат Олександр - академік, який проектував реактор; молодший Микола, оператор цього ж реактора, що гине у мить вибуху; Григорій - пожежник, який, кидаючись вгамувати вогненну стихію реактора, дістає смертельну дозу
Герої роману – велика родина Мировичів: старший брат Олександр - академік, який проектував реактор; молодший Микола, оператор цього ж реактора, що гине у мить вибуху; Григорій - пожежник, який, кидаючись вгамувати вогненну стихію реактора, дістає смертельну дозу опромінення; сестра Дарка, яка виводить із небезпечної зони чужих дітей; брат Федір - він, щоб урятувати від смерті брата, віддає йому свій кістковий мозок
Герої повісті відомого українського письменника – реальні люди: пожежники, вчені, робітники, лікарі, військовослужбовці. Звела, об'єднала цих, досі не знайомих людей, подія, що приголомшила світ: аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Письменник розкриває подробиці аварії, аналізує факти, вчинки фізиків, медиків, авіаторів, персоналу.
середу, 20 квітня 2016 р.
13 квітня ми відзначили 110-ту річницю
від дня народження української письменниці
Оксани Іваненко.
Оксана Іваненко займає почесне місце серед найвидатніших казкарів української дитячої літератури. Письменниця написала кілька десятків оповідань, повістей і казок для дітей та юнацтва. Переклала українською мовою окремі казки Д. Мамина-Сибіряка, Г. К. Андерсена, братів Грімм, Л. Толстого. К. Чуковський хвалив казки Оксани Іваненко за їх образність, поетичність, дохідливість, життєлюбність.
Для користувачів організовано літературну візитку "Казки написані серцем"
Діти з задоволенням перечитали казки письменниці, познайомилися з цікавими і повчальними пригодами мешканців лісу. Ще раз зустрілися з незвичайним лікарем, який лікує брехунів, боягузів та ледарів; познайомилися з добрими, мужніми, дружними, працелюбними дітьми.
Книжки Оксани Іваненко допомагають пізнавати життя, розуміти красу рідної природи.
від дня народження української письменниці
Оксани Іваненко.
Оксана Іваненко займає почесне місце серед найвидатніших казкарів української дитячої літератури. Письменниця написала кілька десятків оповідань, повістей і казок для дітей та юнацтва. Переклала українською мовою окремі казки Д. Мамина-Сибіряка, Г. К. Андерсена, братів Грімм, Л. Толстого. К. Чуковський хвалив казки Оксани Іваненко за їх образність, поетичність, дохідливість, життєлюбність.
Для користувачів організовано літературну візитку "Казки написані серцем"
Діти з задоволенням перечитали казки письменниці, познайомилися з цікавими і повчальними пригодами мешканців лісу. Ще раз зустрілися з незвичайним лікарем, який лікує брехунів, боягузів та ледарів; познайомилися з добрими, мужніми, дружними, працелюбними дітьми.
Книжки Оксани Іваненко допомагають пізнавати життя, розуміти красу рідної природи.
середу, 30 березня 2016 р.
2 квітня - Міжнародний день дитячої книги
Вітаємо Вас, любі користувачі,
з Міжнародним днем дитячої книги!
Міжнародний день дитячої книги відзначається, починаючи з 1967 року за ініціативою і рішенням Міжнародної ради з дитячої книги, підкреслюючи тим самим важливу роль дитячої книги у формуванні духовного та інтелектуального рівня нових поколінь людства.
З цієї нагоди , в бібліотеці-філіалі с. Надрічне
відбулися голосні читання для наймолодших читачів бібліотеки
" Від дітей і для дітей"
( творчість юних письменників на сторінках журналу"Дзвіночок", сайту "Чомучка")
Вітаємо юних книголюбів зі святом!
з Міжнародним днем дитячої книги!
Міжнародний день дитячої книги відзначається, починаючи з 1967 року за ініціативою і рішенням Міжнародної ради з дитячої книги, підкреслюючи тим самим важливу роль дитячої книги у формуванні духовного та інтелектуального рівня нових поколінь людства.
З цієї нагоди , в бібліотеці-філіалі с. Надрічне
відбулися голосні читання для наймолодших читачів бібліотеки
" Від дітей і для дітей"
( творчість юних письменників на сторінках журналу"Дзвіночок", сайту "Чомучка")
Вітаємо юних книголюбів зі святом!
Бажаємо, щоб ваші книжкові полиці поповнювалися цікавими книгами, а читання приносило задоволення і приємні враження!
середу, 16 березня 2016 р.
Поетична година «Віршів віночок від Тараса».
В святкуванні 202 річниці від дня народження Т.Шевченка, прийняли участь наймолодші користувачі нашої бібліотеки,вихованці дитячого садка" МАЛЯТКО". Дітей було ознайомлено з таким виданням як “Кобзар”,та продемонстровано, що ця поезія душі, її співають, втілюють в живописі і скульптурі, відтворюють на екрані і на сцені та, насамперед,"Кобзар" читають. Також для малят було продемонстровано ролик «Казка тітоньки Сови про картини Шевченка», яка була для діток не тільки цікавою, але й досить пізнавальною.Юні користувачі продекламували улюблені вірші великого Кобзаря.
вівторок, 15 березня 2016 р.
Єднає душі слово Кобзаря
Під такою назвою 13 березня в приміщені Надрічнянського сільского клубу пройшов літературно-музичний вечір організований працівниками клубу і бібліотеки.
Радували глядачів своїми виступами аматорські колективи сільського клубу.
У виконані жіночого вокального ансамблю прозвучали пісні "Думи мої думи","Україна моя синьоока"," В вишневому саду". дитячий ансамбль виконав пісню " По діброві вітер виє" Щирими оплесками зустрічали глядачі солістів Галину Баран,Лесю Баран,Маряну Кирпенко,Іру Савчук, Олена Ковальчук, Христину Мєшик,дует Ірину Підлужну І Вікторію Подюк.У їхньому виконані прозвучали пісні : "Зацвіла в долині","Не тополю високою", "Попурі на вірші Тараса Шевченка", "Пророчий голос Кобзаря" "Щебетала пташечка"",Розкажу про Україну",Лише у нас на Україні",Заспівай мій соловейку',
У глибокий світ поетичного слова великого Кобзаря повели: Вікторія Подюк , Іра Підлужну, Іра Савчук , Христина Мнєшик , Олена Ковальчук Були прочитані вірші "Сон", "Заповіт", "Думка" , уривок із поеми" Гайдамаки". Нікого не залишила байдужим майстерно викона композиція "Княжна" у виконані Роксолани Недільської.На закінченя дійства ,у вмконані усіх учасників, прозвучала пісня "На високій дуже кручі" .
Ведучими вечора були Ірина Дидик і Володимир Ванца .
Методист Бережанського міського відділу освіти Оксана Лещук подякувала учасникам дійства, відзначила значимість Кобзаревого слова для української нації
Тарас Шевченко − вільний дух! Його душа ніколи не вмирає. Він дарував вічність українському слову, передбачив наше майбутнє відродження. Найкращим пам’ятником Великому Кобзареві буде будівництво нової, процвітаючоїУкраїни!
Підписатися на:
Дописи (Atom)