пʼятницю, 20 лютого 2015 р.

"Ой, та й же ж не хочеться лишати Європу" -
110 років тому народився український письменник
Улас Самчук
 






110 років тому, 20 лютого 1905 року в селянській родині села Дермань теперішньої Рівненської області народився видатний український письменник Улас Самчук, твори якого були заборонені комуністичної владою.

Батьки Самчука, бідні селяни, не бажаючи синові своєї долі, зробили все можливе, аби він отримав належну освіту, тим більше, що син мав нахил до науки. Після закінчення народної школи у с. Телявці юного Уласа відправили навчатися у приватну гімназію до Крем'янця. 1927 року його призвали служити до польського війська, але він дезертирував, нелегально перейшов німецький кордон і в Німеччині вступив до Бреславського університету. Невдовзі переїхав до Праги, де 1929 року вступив до Українського вільного університету, закінчивши його 1931 року.

У Празі на той час перебувала значна частина українських емігрантів, які після поразки визвольних змагань 1917-1921 років мріяли відновити українську незалежність. З відомими в цих колах прихильниками ОУН Олегом Ольжичем і Оленою Телігою Уласа Самчука пов'язували дружні стосунки. Коли в лютому 1940 року ОУН розділилася на два крила – мельниківців і бандерівців, він пристав до старших і поміркованіших – мельниківців.

1941 року в складі однієї з похідних груп ОУН-м повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети "Волинь" до 1943. З ним працював редактором Петлюра Олександр Васильович, видавництво в ті роки очолював Іван Тиктор. У 1944-48 жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. Після переїзду до Канади (1948) був засновником ОУП "Слово" (1954).

"Ой, та й же ж не хочеться лишати Європу. Вона в моїй крові і кості з передовіку. Америка? Країна втікацтва і opportinity. Але чи для письменника української мови?" - записав 43-річний Улас Самчук у щоденнику в червні 1948-го. Саме подав документи до канадського еміграційного представництва у Людвігсбурзі в Німеччині.

5 жовтня того ж року Улас Самчук з дружиною Тетяною на кораблі General Stewart прибувають до Торонто. 

Детальніше про те, як склалася доля українського письменника Уласа Самчука на еміграції читайте у паперовому випуску журналу "Країна" за четвер, 19 лютого.




суботу, 14 лютого 2015 р.


Хай буде МИР на РІДНІЙ УКРАЇНІ!

Хай мати не побачить смерті сина,
Хай дівчина не плаче за коханим,
Хай батько зможе виростить дитину.
Хай прийде мир на нашу Україну!








Українська культура живе на барикадах і в бліндажах - підсумки 2014

Автор: Антон САНЧЕНКО

(скорочено)

Читалося багато. Найоптимістичніше віяння – почали видавати нових авторів, яких щось не дуже-то було в попередню п'ятирічку. Мабуть, це побічний ефект януковичів при владі. Але вир подій розбурхав і застояні води сучукрліту. Про фронтові збірки Гуменюка я вже згадав. Сюди ж – перша книжка про війну, якою її бачать мешканці окупованих росіянами територій, Олени Степової. Також одразу три за рік дебютні книжки Олексія Чупи – україномовного автора з Макіївки. Сюди ж – уже успіх ще не виданої збірки луганчанки Люби Якимчук "Абрикоси Донбасу". В часи "Фейсбуку" таке можливе.

З'явилося відчуття, що наша література нарешті навчилася реагувати на історичні виклики оперативно і більше не бере десять років на розкачку, як після помаранчевої революції. Кількість збірок малої прози, есеїв, поезії про Майдан за останні півроку зашкалює. Не всі з них досконалі, але всі – актуальні. Причини оперативності – в появі незалежних молодих видавців, які просувають іншу філософію книгодруку. Невеличкі наклади, які не припадатимуть пилом на полицях книгарень роками, а точно розійдуться. Жвава робота з авторами, оперативність. Нестоличність. Безумовним лідером цієї тенденції для мене є молоде видавництво "Дискурсус", яке навіть зареєстроване не в самому Івано-Франківську, а в Брустурові Косівського району. Серед його автури є метри, як Юрій Андрухович і Тарас Прохасько, але переважає молодь.

Цього року я отримав відповідь на запитання одного москвофільного київського редактора часопису, чи потрібен Україні власний Літературний інститут імені Горького. Не потрібен. Ні імені Горького, ні імені солодкого. Бо студенти з університету імені Драгоманова вже кілька років тому заснували "Центр літературної освіти", що працює на геть інших засадах. І може урізноманітнювати лекції Забужко й Семківа нереальними для совкових інститутів формами. Як-от літня літературна школа в Карпатах чи літературний тур до Польщі або видання дитячих книжок, написаних самими дітьми. За цим – майбутнє.

Цього року я довідався, що книжки – перше, чого потребують українці, щойно окопалися, укріпилися барикадами й організували цілодобову варту й гарячу їжу. Недарма бібліотека Майдану в "Українському домі" переходила з рук у руки кілька разів. Це надихає і натякає про наші непогані перспективи в глобалізованому світі. В історичному вимірі.



Український солдат читає книгу під час затишшя між боями в Донецькому аеропорту.



четвер, 12 лютого 2015 р.








845 років

«Пісня про Роланда» (1170), пам’ятка французького героїчного епосу

830 років

«Слово о полку Ігоревім» (1185 – 1187), пам’ятка давньоукраїнської літератури

815 років

«Пісня про Нібелунгів» (1200), пам’ятка німецького героїчного епосу

430 років

М. Сервантес «Галатея» (1585)

415 років

В. Шекспір «Дванадцята ніч» (1600)

195 років

О.С. Пушкін «Руслан і Людмила» (1820)

В. Скотт «Айвенго» (1820)

190 років

О.С. Пушкін «Борис Годунов» (1825)

185 років

О.С. Пушкін «Казка про попа і наймита його Балду», «Маленькі трагедії», «Моцарт і Сальєрі» (1830)

180 років

М.В. Гоголь «Вій», «Тарас Бульба» (1835)

Г.Ф. Квітка – Основ’яненко «Сватання на Гончарівці» (1835)

175 років

М.Ю. Лермонтов «Мцирі», «Герої нашого часу» (1840)

Т.Г. Шевченко «Кобзар», збірка поезій (1840)

Ф. Купер «Слідопит» (1840)

170 років

Т.Г. Шевченко «Заповіт», «І мертвим, і живим…», «Кавказ», «Наймичка», «Єретик» (1845)

П.О. Куліш «Чорна рада» (1845)

О. Дюма «Через 20 років» (1845)

О. Дюма «Королева Марго» (1845)

165 років

Ч. Діккенс «Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим» (1850)

О. Дюма «Віконт де Бражелон» (1850)

155 років

І.С. Тургенєв «Напередодні» (1860)

150 років

М. Рід «Вершник без голови» (1865)

145 років

Ж. Верн «Двадцять тисяч льє під водою» (1870)

140 років

І.С. Нечуй-Левицький «Маруся Богуславка» (1875)

Ж.Верн «Таємничий острів» (1875)

П. Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні» (1875)

135 років

Ф.М. Достоєвський «Брати Карамазови» (1880)

К. Колоді «Пригоди Піноккіо: Історія дерев’яної ляльки» (1880)

130 років

І.К. Карпенко-Карий «Наймичка» (1885)

125 років

Л. Українка «Contra spem spero» (1890)

І.Я. Франко «Лис Микита» (1890)

Б.Д. Грінченко «Олеся» (1890)

О. Уайльд «Портрет Доріана Грея» (1890)

І.К. Карпенко Карий «Сто тисяч» (1890)

115 років

Л. Баум «Дивовижний чарівник із країни Оз» (1900)

110 років

М. Горький «Діти сонця» (1905)

Л. Українка «У катакомбах» (1905)

95 років

Х. Лофтинг «Пригоди доктора Дуліттла» (1920)

90 років

Г.М. Косинка «В житах» (1925)

А. Мілн «Вінні-Пух», перша глава (1925)

О. Бєляєв «Голова професора Доуеля» (1925)

85 років

О. Іваненко «Майка та жабка» (1930)

80 років

Ю. Яновський «Вершники» (1935)

75 років

Д. Хармс «Лисиця та заєць» (1940)

Е. Хемінгуей «По кому подзвін» (1940)

А. Гайдар «Тимур і його команда» (1940)

М. Шолохов «Тихий Дон» (1940)

О. Іваненко «Три бажання» (1940)

70 років

А. Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха» (1945)

О. Твардовський «Василь Тьоркин» (1945)

О. Вишня «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Бекас» (1945)

І. Єфремов «Туманність Андромеди» (1945)

65 років

Р. Бредбері «Марсіанські хроніки» (1950)

60 років

М. Стельмах «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички» (1955)

О.П. Довженко «Зачарована Десна» (1955)

55 років

В. Сосюра «Розстріляне безсмертя» (1960)

50 років

М.М Носов «Незнайко на місяці» (1964-1965)

А.П. Гуцало «Олень Август» (1965)

Стругацькі «Понеділок починається в суботу» (1965)

45 років

Г.М. Тютюник «Ласочка» (1970)

Е. Хемінгуей «Острови в океані» незавершений роман (1970)

В. Нестайко «Таємниця трьох невідомих», «Робінзон Кукурузо» (1970)

40 років

П. Загребельний «Євпраксія» (1975)

В.М. Войнович «Життя та надзвичайні пригоди Івана Чонкіна (1975)

35 років

Г.І. Горін «Будинок який збудував Свіфт» (1980)

П.А. Загребельний «Роксолана» (1980)

В.В. Чухліб «Тарасикова знахідка» (1980)

30 років

І.В. Жиленко «Казки буфетного гнома» (1985)

В. Нестайко «П’ятірка з хвостиком» (1985)

25 років

Г.М. Малик «Пригоди Алі в країні Недоладії» (1990)

В. Нестайко «Таємничий голос за спиною» (1990)



 

середу, 4 лютого 2015 р.





2 лютого 2015 року виповнилося170 років від дня народження знаменитого фізика і електротехніка, винахідника “X”-променiв, перекладача Біблії та Псалтиря, відомого громадсько-політичного діяча, вченого і патріота України – Івана Пулюя.


Бібліографічний огляд літератури



Пулюй І. Нові і перемінні зьвізди / Іван Пулюй. – Третє видання з доповненням „Кілька споминів про Куліша і його дружину Ганну Барвінок“, – Відень : З друкарні Адольфа Гольцгаузена, 1905. – 122 с.
(Електронний ресурс)

У праці «Нові і перемінні зьвізди» розглянуто процеси, що відбуваються в деяких небесних тілах, і автор виходить за рамки аналізу лише астрономічних та фізичних явищ і торкається таких глибоких філософських проблем, як питання життя й смерті, тимчасовості й вічності, мінливості та постійності. Вже на початку своєї розповіді про зорі вчений чітко формулює мету наукового пізнання — відкриття законів природи за допомогою дослідів і мислення. Разом з тим І. Пулюй визнає, що наука не може і не повинна обмежуватися лише пізнанням законів природи, але мусить вказати також шляхи використання її могутніх сил для добра людини. Своє розуміння основного філософського питання про відношення мислення до буття І. Пулюй формулює так: «Те, що ми відчуваємо чуттям, слухом або очима, все те є в кінці не що інше, як рух матерії, який переходячи через наші змисли, досягається нашим нервам і будить в них відповідне ворушаннє, як пальці кобзаря будять ріжнородне дрожаннє на струнах кобзи, відповідне до довшини, тугості і напруження кожної струни. Коли те ворушаннє нервів наших дійде до нашої стями, тоді ми й тямимо…». Такі міркування дозволяють І. Пулюєві перекинути місток від проблем природознавства у сферу духовного життя, етики і моралі: «Сей закон, що сила не пропадає, має загальне значення. Він править не тільки фізичним, але також моральним світом. І в моральному світі діє сила правди на людський розум з такою повнотою, з якою Сонце притягає землю, або атом діє на атом. Що ми пізнаємо як щиру правду, те мусимо й признати за правду, коли ми люди з розумом; те мусять усі признати, чий розум розбере правду від неправди».




Пулюй І. Непропаща сила / Іван Пулюй. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1901. – 54 с.
(Електронний ресурс)

Іван Пулюй наголосив на такому фундаментальному законі, як закон збереження матерії та руху, про який детально розповів у окремій книжці українською мовою “Непропаща сила”.







Заставний Ф. Іван Пулюй-великий патріот України. Малознані сторінки творчості. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 1996. – 80 с. Львівський державний національний університет ім. Івана Франка. Український Вільний Університет.
ISBN: 966-7119-03-3
У роботі висвітлюються малознані українському читачу сторінки творчості всесвітньо відомого фізика професора Івана Пулюя з актуальних питань українського національно-політичного і національно-культурного відродження.
Для всіх, хто цікавиться українським національно-політичним відродженням, розвитком і розбудовою незалежної України.



 

Іван Пулюй (1845-1918). Листи: До 160 – річчя від дня народження. / Збір, упорядкування, пояснення О.М. Збожна. – Тернопіль: Воля, 2007. – 544 с.
ISBN: 978-966-8569-46-3










Іван Пулюй повертається до нас своїми думками, мріями, надіями, сподіваннями і вірою у прийдешнє України, викладеними у листах.
Іван Пулюй. 1845 – 1918. Життєписно-бібліографічний нарис / Р. Гайда, Р. Пляцко.; Відпов. ред. Купчинський О. – Друкується за ухвалою Видавничої ради НТ ім. Шевченка у Львові. – Львів: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1998. – 286 с.
ISBN 5-7707-8500-4









Іван Пулюй: життя в ім’я науки та України: Бібліографічний покажчик / Укладач Л. Оленич. – Тернопіль: ТНТУ, 2010. – 84 с. – Родом з України. Вип. 6.
(Електронний ресурс)
Це видання – данина пам’яті велетові духу, апостолові правди й науки Іванові Пулюю. Посібник містить біографічний нарис, бібліографію праць і літератури про різносторонні аспекти діяльності фізика, винахідника, перекладача, громадського діяча та патріота.
Покажчик адресовано науковцям, краєзнавцям, працівникам бібліотек, студентам, учням, усім, кого цікавить вагомий доробок великого українця в ім’я науки та України.
 







Попередник славнозвісного Рентгена: (до 165-ї річниці від дня народження Івана Пулюя (1845-1918), видатного вченого-фізика, винахідника, громадського діяча): біографічна сторінка / Бучацька центр. районна б-ка, метод.-бібліогр. відділ; підгот.та укл. Н.Г.Лестюк. – Бучач, 2010. – 14 с. - (З циклу:„Тернопілля славні імена”).

Брошура містить огляд життєвого і творчого шляху видатного вченого-фізика, винахідника, громадського діяча, уродженця Тернопільщини Івана Павловича Пулюя. Доповненням є бібліографічний список літератури із фондів Бучацької ЦРБ.
Матеріали, вміщені у виданні, рекомендується використати при підготовці ювілейних заходів з нагоди 165-ї річниці від дня народження Івана Пулюя.
Видання буде корисне бібліотекарям, студентам, учням шкіл і всім тим, хто цікавиться історією рідного краю.







  Про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменґофа /
Владислав Таранюк. – К.: Грані-Т, 2009. – 88 с, іл. (Серія «Життя видатних дітей»).
ISBN: 978-966-465-240-4

Іноді час несправедливий. Він стирає з пам’яті людської імена тих, хто своєю працею, талантом, геніальністю заслуговує на те, щоб його ім’я пам’ятали… Завдяки Владиславу Таранюкові ми зможемо пригадати тих, чиї імена, на жаль, пам’ятає небагато людей. Іван Пулюй – винахідник; Василь Єрошенко – письменник, науковець; Василь Каразін – культурний і науковий діяч; Агатангел Кримський – поліглот, знавець понад півсотні мов; Лазар Заменґоф – ″батько″ Есперанто, – мови загальнолюдського спілкування… Тож не забуваймо тих, хто, пройшовши крізь складні випробування, жив і творив задля нас, майбутніх поколінь.
 

.
Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки. Кн.1/За ред. Емми Бабчук. – 3-є вид. – К.: ВД “Простір”, 2009. – 416 с.
ISBN: 978-966-2068-13-9
Перша книга видання містить 50 нарисів про українських вчених, що зробили вагомий доробок до скарбівні світової науки і культури.
Видання розраховане на широкий загал читачів