Обнімітся ж, брати мої,

                                            молю вас, благаю!

                                                                 Тарас Шевченко.

І знову – березень… І знову линуть до нас думи геніального українського поета Т.Г.Шевченка. Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.

Т.Г.Шевченко – це слава і гордість українського народу. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею. Він росте і й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.

Значення постаті Т. Г.Шевченка для українського народу важко переоцінити. “Шевченко – це митець, художник, який відкрив для української нації двері в безкінечність. Він є гарантом нашої вічності…” – сказав Микола Жулинський.

 Т.Г.Шевченко – славний син українського народу, його слово і сьогодні живе між нами. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила. Слово Шевченкове, як стверджує Ніна Шмурикова “Таке просте, таке доступне, таке сміливе, волелюбне, таке гаряче і живе!... Воно магічну силу має – всю душу враз перевертає…” Це правда, це істина, що пройшла крізь горнило століть

Шевченківські дні в бібліотеці-філіалі с. Надрічне розпочалися книжково-ілюстративною виставкою

                  '' Внук Дніпра-Славути,

                     Син Вкраїни-неньки,

                     Він живе в народі , як і 

                                Заповіт''