Не всі вернулися сини із тих ночей…
«Війна… чужа, неждана, непотрібна
Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.
Пам’ятаймо, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось низько до землі їм,
Квітами устелимо їх тернистий шлях
Афганістан…
Ти в наших думках, як птиця в польоті.
Ти в наших серцях, затихлих в скорботі»
Афган, живе і досі. У пам’яті тих, хто пройшов ту війну В їх розповідях. Таких небагатослівних, та таких болючих.
Він вічно житиме у святих спогадах батьків. Чиї двадцятирічні хлопчики так і не повернулися з тієї війни живими. Він завжди буде нагадувати про себе болем, відчаєм та непоправними втратами. А ще хворобами, які й сьогодні безжально забирають життя колишніх “воїнів-афганців”.Ти – вічний біль, Афганістан.
15 лютого в приміщенні бібліотеки-філіалу с. Надрічне пройшла година пам'яті "Афганістан болить в моїй душі" присвячена 25-тій річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан.
Про трагічні наслідки десятилітньої війни розповіли глядачам ведучі заходу - Надія БАРАН та Павло БОРСУК. Сумні вірші, які продекламували Аліна КОСОВАН, Христина МИЩИШИН та Любов СОРОКА, та пісні про "Афган" ("Не жди мене","Материнська доля", "Вишні" та "Я тебе туди не посилав"), що лунали під кадри кінохроніки, не залишили байдужими нікого.
Дай, Боже, ніколи нам війни не знати..
Немає коментарів:
Дописати коментар