вівторок, 17 березня 2015 р.





Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
© Ліна Костенко






Творче поетичне слово-це символ певного часу. Таким символом української літератури стала    Ліна Костенко.Творчість Ліни Костенко - це окрема епоха в розвитку сучасної української культури. Прийшовши в літературу на хвилі духовного відродження, яке отримало назву "шістдесятники", поетеса заявила про себе як про самобутнє та неповторне явище в царині українського художнього слова. Лірика, тривога і водночас утвердження високих цінностей людини - надали їй амплуа беззаперечного морального лідера української інтелігенції, до якого прислуховується весь народ.
З нагоди 85 річчя від дня народження відомої української поетеси,
громадського діяча Ліни Костенко в бібліотеці-філіалі с.Надрічне пройшов вечір поезії "Поезія- це завжди неповторність".Ведучі вечора Іра Оберська, Маряна Підлужна донесли до глядачів
багатограність  особистості поетеси, ознойомили з творчими доробками Ліни Костенко.У глибокий світ поетичного слова ніжного лірика повели:Люда Віятик, Люба Сорока, Марія Мищишин, Віта Маланчук, Аліна Косован Були прочитані вірші "Люблю слова,їх музика іскриста","Страшні слова, коло воно мовчать","Мій перший вірш написаний в окопі", "Ти знов прийшла, моя печальна музо", та ін.  Глядачам вечора  були предствлені  відеоматеріали про життєвий і творчий шлях поетеси.Прозвучали  аудіо записи пісень на слова Ліни Костенко у виконанні Віталія Козловського " Небачене пробачено", сестер Тельнюк "І знову пролог",Ольги Богомолець "Між іншим","Очима ти сказав мені люблю", Андрія Литвина" Душа" Глядачі  також мали можливість переглянути викладку літератури "Стежками слова Ліни Костенко" . По закінченні вечора до присутніх звернувся в.о.сільського голови Володимир  Баран який наголосив, що вірші Ліни Костенко захоплюють,її творчість спонукає на роздуми, вчить патріотизму, любові до свого народу .
Сила слова Ліни Костенко- вічна.Як тонко і водночас з якою міццю вона описує долю нашого народу: "Історії ж бо пишуть на столі.Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.Ми пишем плугом, шаблею,мечем,Піснями і невільницьким плачем."








 





















Немає коментарів:

Дописати коментар