четвер, 19 квітня 2018 р.





А поки ми, заплутані в тенетах
Лжеправди, за софітами не бачимо Зорі
І молимося новим ідолам в багетах,
На сполох б'є Собор Його душі.
Лана Світ  

                                                             


Олесь Гончар… 3 квітня цього року  ми святкували 100-річчя з дня народження великого українського письменника і гуманіста. Які б зміні довкруги не відбувалися, Олесь Гончар не сходить з його прижиттєвої висоти. Він народився і жив в Радянському Союзі, але його постать на тлі тієї епохи постає як феномен в українському вимірі. Щира, незрадлива любов письменника  до України, уселяє віру в майбутнє нашого народу. Як світло незгасної зорі, з нами його твори, публіцистичні виступи, щоденники.
Слухаймо ж Олеся Гончара, який від чистої молодої душі проспівав у літературі свою першу пісню любові і на схилі літ, молодий духом, відлетів у небеса з лебединою піснею на вустах.
Слухаймо уважно його соборне слово, віщий голос тронки в українському степу. Слухаймо ж душею, і, може, відкриється нам велика таїна, яку він залишив нам, сущим і прийдешнім, у дивному-предивному чарі-слові.



Немає коментарів:

Дописати коментар