середа, 15 жовтня 2014 р.

Книга лікує душу

(Бібліографічний огляд літератури)


Душа і слово. Ці поняття вічні. І нічим так не вразиш, як словом. Ним можна і підбадьорити, а можна і завдати болю.
Книга має унікальну здатність – вона лікує людські душі та тіла. Про цілющу силу слова знали ще з прадавніх часів. Віра в магічну, чудодійну силу слова притаманна всім релігіям, фольклору, давній народній медицині. Вважалося, що слову підкоряються злі духи, хвороби, воно впливає на хід подій, перед ним відступають природні напасті, його чують боги. У Стародавньому Єгипті на вході у книгосховище фараона Рамзеса був напис „Аптека для душі”. З душевним здоров’ям книга асоціювалася і у давніх греків. А в XYII ст. в Англії один лікар радив своїм пацієнтам читати роман М. Сервантеса „Дон Кіхот”, бо помітив, що після прочитання книги настрій людей покращувався, і зцілення проходило швидше. В інших країнах лікарі рекомендували своїм хворим, крім приписаних ліків, прочитати декілька сторінок розважальної літератури.
У нашій свідомості книги – це, перш за все, накопичувачі та зберігачі знань, що передають духовні традиції, культуру, мистецтво від покоління до покоління, об’єднуючи людей різних часів та народів за допомогою слова. Але книгу можна використати ще і як засіб лікувального впливу на здоров’я людини.
Люди з вадами здоров'я, особливо діти, гостро переживають проблему самотності, котра ще більше посилює почуття соціальної незахищеності та знедоленості. Дітям набагато важче, ніж дорослим знайти вихід із кризової ситуації, яка є наслідком душевних або фізичних травм. Один з найбільш дієвих засобів – книга, правильно підібрана бібліотекарем, адже вона містить корисну інформацію, сприяє підвищенню самооцінки дитини.
Які ж книги краще порекомендувати дітям з особливими потребами, щоб вони змогли усвідомити мету, до якої слід прагнути, і зрозуміти, що навіть при важких хворобах можна бути корисними суспільству, людям?

Історія знає багато відомих людей, які боролися зі страшними недугами, жили і не падали духом. Такою була і наша геніальна Леся Українка.
Українка, Леся. Вірші. Драматичні поеми/ Леся Українка; худож.-оформлювач І. В. Осіпов. – Харків: Фоліо, 2008. - 351 с. – (Укр. класика).

До видання ввійшли вибрані вірші, поеми, драматичні твори Лесі Українки (1871-1913) – геніальної поетеси і драматурга, чиї твори стали класикою української літератури.
Доля розпорядилася так, що наділила Лесю дивовижними здібностями і водночас змусила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. Під час свята Водохреща в Луцьку дівчинка так захопилася, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді. Спочатку боліла нога, потім – рука. Діагноз – туберкульоз кісток, а потім і легень, нирок. Та ще в дитинстві поетеса засвоїла правило: щоб не плакати, треба сміятись. Про це вона говорила у вірші: „Contra spem spero” :
„Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні !”
Отак і змагалася з важкою недугою все життя. Іноді цілий місяць доводилося лежати в гіпсі, в „липучих кайданах”, як казала вона сама. Леся не вчилася в жодній школі, а всі знання здобувала самотужки. Прожила вона всього лише сорок два роки. Але написала багато геніальних творів, зробила великий вклад у розвиток рідної культури і залишається нашою національною гордістю.
Про незвичайну долю і звитягу Лесі Українки можна прочитати у книзі: Костенко, Анатоль. Леся Українка /А.Костенко ; упоряд. В. П. Сичевський. – К. : А. С. К., 2006. – 512 с. – (Життя видатних людей).
Книга дає уяву про багатогранність легендарної постаті, виняткової, незвичайної навіть серед рівних їй за геніальністю. Видання містить повість, листи, документальні матеріали, пов’язані з життям і творчістю великої поетеси.
Про важкі випробування, які випали на долю молодої людини – Владислава Титова, але не зломили його, йде мова у книзі „Всім смертям назло”.
Титов, Владислав. Всем смертям назло… : повесть, рассказы /В. Титов. – Донецк : Донбасс, 1985. – 151 с. – (Шк. б-ка).

У книг, як і у людей, у кожного своя доля. Історія цієї книги, можна сказати, дивовижна. Герой її – сильна і мужня людина, яка не скоряється перед найважчими обставинами життя. У минулому Владислав Титов – шахтар, гірничий майстер, ризикуючи життям, відвернув страшну катастрофу в шахті, яка загрожувала життю багатьох його товаришів. Гірники підняли обгоріле тіло нагору і лікарі довгі місяці боролися за його життя. Мистецтво лікарів і сильна воля їх пацієнта перемогли, але руки прийшлося ампутувати. Цілеспрямований молодий чоловік почав боротьбу за вихід у велике і діяльне життя. Він вчився писати: брав олівець у зуби і писав рухом голови, писав букви, склади. Йому було набагато важче ніж першокласнику, але він все переміг! Написав повість «Всім смертям назло”, ряд оповідань, повість “Ковила – трава степова” та багато інших творів.

Наступна книга : Бронте, Шарлотта. Джейн Ейр /Ш. Бронте ; пер. з англ.. Петро Соколовський. – К. : Основи, 1999. – 652 с. – (Зарубіжна класика).
Це одна із найзнаменитіших книг всіх часів і народів. Роман, на якому виросли покоління і покоління читачів, який не старіє і не втрачає своєї привабливості. Книга багато разів екранізувалася, але навіть найбільш вдалі екранізації не в силі були передати всю її чарівність та силу впливу на серця читачів. Твір багато в чому автобіографічний. Він присвячений історії скромної, але гордої та незалежної дівчини-сироти. Героїня книги наполегливо бореться з цілим рядом перепон, які стоять на її шляху до самостійного життя і особистого щастя.
Багато хто читав цю книгу, але, напевно, мало хто знає про долю її авторки Шарлотти Бронте. Вона мала дві сестри – Енн та Емілі, які також були талановитими письменницями. Енн Бронте (1820-1849) написала роман „Агнес Грей”. Він багато в чому автобіографічний і розповідає про те, що їй довелося пережити в той час, коли вона була гувернанткою. Емілі Бронте (1818-1848) також була надзвичайно талановитою і добре володіла пером. Всім відомий її роман „Грозовий перевал” (Бронте, Емілі. Грозовий перевал : роман /Е. Бронте. - Харків : Фоліо, 2006. – 319 с. – (Б-ка світ. літ.) про історію кохання сироти-батрака і дочки його хазяїв. Класик англійської літератури Сомерсет Моем назвав його серед десяти найкращих романів світу. Три сестри – дочки провінційного пастора із Йоркширу, хворіли туберкульозом і дуже рано померли (Шарлотта в 39 років, Емілі – в 30, Енн – в 29). Вони залишили прекрасні твори, які без перебільшення можна назвати літературними шедеврами, і, якими ми зачитуємося до цього часу.

Наступна книга дуже оптимістична і ніби випромінює радість. Це книга американської письменниці Елеонор Портер „Поліанна”.
Портер, Елеонор. Поліанна : роман / Е. Портер ; пер. з англ. Богдана Гора ; за ред. Леся Герасимчука. – К. : Школа, 2006. – 224 с. : іл. – (Дит. світ. бест).
Роман побачив світ у 1913 році і зразу ж став дуже популярним. Відтоді минуло майже сто років, проте й досі пригоди дивовижної дівчинки захоплюють читачів, учать їх любити життя і дарувати радість один одному. Роман перекладено багатьма мовами світу, а це видання – перший переклад на українську мову.
Дехто може звинуватити авторку та її героїню в тому, що вони уникають проблем, намагаються не помічати трагедій людського життя, але це зовсім не так. Свого часу Елеонор Портер зазначала : „Я ніколи не вважала, що треба заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Просто, на мою думку, набагато краще сприймати невідоме бадьоро і радісно”. Так вчинила вона сама, і ця дружня порада, звернена до кожного з нас, лунає з вуст її милої, мудрої і безмежно близької нам героїні. Книга вчить всіх нас шукати щось радісне навіть у найприкрішій ситуації. І тоді наше життя, наче ліхтарики, осяють щирі посмішки, а головне – зміниться весь світ навколо нас.

Чарська, Лідія. Нотатки Маленької гімназистки : повісті /Л.Чарська; пер. з рос. – К. : Гамазин, 2008. – 416 с. – (Серія „А+В”).
Лідія Чарська – це псевдонім російської письменниці Лідії Олексіївни Воронової. Вона була дочкою заможних батьків, які дуже любили і пестили свою єдину доньку. Світ для маленької Ліди здавався чарівною казкою, котра буде тривати вічно. Але незабаром помирає мати дівчинки...
Минає час, Ліда замикається у собі та своїх мріях. Дівчинку відправляють навчатися до Павловського інституту, де вона ще більше відчуває себе самотньою, покинутою. У 10 років пише свій перший вірш, а у 15 починає вести щоденник, який згодом стає основою багатьох її творів. Всі свої переживання і радощі авторка ніби проектує на героїв своїх книг.
До книги входять дві повісті : “Спогади інститутки” та “Нотатки маленької гімназистки”. Героїня повістей, від імені якої ведеться розповідь, Люда Власовська, опиняється сама у незнайомому місці серед незнайомих людей і незрозумілих правил. Одна – серед ворожості і любові, зради і вірності, підлості і шляхетності. Відтепер їй потрібно самій без батьків і дорослих, без підказок з підручника вирішувати, що є добро, а що – зло.
У своїх творах Л. Чарська вчить дітей складати враження про людину не за тим, як вона виглядає, не за тим – бідна людина чи багата. Інша, дуже важлива риса героїв авторки – вміння терпіти негаразди, віра в те, що добро все одно переможе зло.
Головною рисою прози Л. Чарської є душевне тепло, доброта, оптимізм, що так необхідні дітям.

Бібліопацієнтам можна порекомендувати прозові твори письменників-класиків. Історичні або вигадані сюжети, яскраві портрети героїв, - гарантія того, що читач зрозуміє: існує низка відповідей на його хворобливе питання і знову повірить у життя. У вступній частині вже говорилося про рекомендацію одного лікаря читати пацієнтам твір М. Сервантеса про славного рицаря Дон Кіхота. Цей твір не втратив свого значення і в наш час.
Сервантес Сааведра, Мігель де Дон Кіхот : роман /М. С. Сервантес ; пер. з ісп. М. Іванова ; іл.. Г. Доре – К. : Школа, 2007. – 464 с. – (Світ неймовір. пригод).
Роман великого іспанського письменника (1547-1616) – один з найвидатніших творів світової літератури. Розповідає про пригоди бідного дворянина Алонсо Кіхана, який прочитав багато рицарських романів і уявив себе рицарем Дон Кіхотом. Разом з вірним зброєносцем Санчо Пансою він вирушив у похід проти зла і несправедливості на землі. Образ цього неординарного героя є „вічним” тому, що він сприймається читачами однаково у різні часи.

Книги розповідають нам про наполегливість та волю до перемоги, про щиру дружбу та справжнє кохання, про людей, які змогли перебороти всі труднощі і негаразди життя. Такі герої творів американського письменника початку XX століття О. Генрі.
О. Генрі. Вождь червоношкірих : оповідання /О. Генрі ; пер. I. Л. Базилянської. – Харків : Школа, 2009. – 496 с. – (Золота серія «Бібліотека пригод”).
Переважній більшості новел властиві іронія, тон легкої насмішки, але гумор не є самоціллю автора. При всій своїй розважальності оповідання О. Генрі містять глибокі думки і слушні життєві спостереження.
Письменник вдало піднімає смішне в людях, у їхній поведінці, у тих ситуаціях, у яких опиняються його герої. Сміх О. Генрі доброзичливий, у ньому немає злості чи брутальності. Письменник ніколи не сміється з фізичних вад людей, з їх нещасть. Сміх О. Генрі благородний, бо в основі гумору письменника лежить глибока віра в людину, любов до неї, ненависть до всього, що спотворює життя і людські душі. Герої його завжди залишаються вірні ідеалам людяності і добра („Останній листок”, “Дари волхвів” та ін.)

Наступною книгою огляду є „Різдвяні повісті” видатного англійського письменника Ч. Діккенса.
Діккенс, Чарлз. Різдвяні повісті : для серед. та ст. шк. віку /Ч. Діккенс; пер. з англ. О. Мокровольського. – Тернопіль: Начальна книга – Богдан ; К. : Веселка, 2009. – 464 с. – (Б-ка світової літератури для дітей у 100 т. «Світовид”).
Письменник у повістях піднімає філософське питання людських цінностей. До чого прагне кожна людина, чого немагається досягти у житті? Думаю, всі погодяться з тим, що такою метою є щастя, відчуття гармонії людини зі світом, гармонії в душі. Але кожен розуміє щастя по-своєму. Так, для когось це служіння іншим людям – праця лікаря, який дарує радість відродженого життя, праця науковця, що відкриває нові шляхи удосконалення людської цивілізації, праця матері, яка живе турботою про свою дитину, єдину і неповторну, присвячує їй своє життя, виховує в ній Людину. Але для когось щастя – то є нажива, накопичення, егоїстичне животіння, що, як доводить саме життя, призводить до душевної холодності та спустошення, знищує людське в людині. Світова література створила доволі велику кількість таких характерів, але яка ж мета: просто показати, відтворити життя, констатувати факти чи все ж таки з’ясувати, чому людина стає такою? Можливо, це вроджена вада, тоді вже нічого не зміниш, але раптом це збіг обставин, вплив середовища, оточення, хибна життєва позиція, помилка у виборі життєвих орієнтирів. У такому разі у людини є майбутнє. І святий обов’язок письменника зробити так, щоб “люди…вільно відкривали свої серця, що досі були немовби замкнені на замок”. Цього прагнув Чарльз Діккенс - видатний англійський письменник XIX століття.

Діти любляти читати „веселі”, гумористичні книги, казки, пригоди. А завдання бібліотекарів – допомогти знайти ті книги, які їм до душі, які зможуть відкрити для таких дітей світ, навчити добру.
Ліндгрен, Астрід. Пеппі Довгапанчоха : повість : для молод. шк. віку /А. Лінгрен ; пер. зі швед. Ольги Сенюк ; худож. оформл. Вікторії Ковальчук. – Львів : Манускрипт, 1996. – 165 с.
Цей твір вибраний не випадково. Дітям, які мають хронічні недуги, приходиться нелегко. Їм особливо потрібна казка : вона не тільки дасть рятівну можливість сховатися в уявному світі, але й дозволить за допомогою фантазії справитися з самотою і страхом. Книга навчить дітей з проблемами здоров’я не боятися своєї несхожості на інших, приймати себе з усіма недоліками й позитивами і завжди вірити у краще.
Можна порекомендувати дітям і книгу про Карлсона – маленького чоловічка, що живе на даху одного з будинків Стокгольма – столиці Швеції. Авторка її – шведська письменниця Астрід Емілія Ліндгрен, володарка Великої Золотої медалі Шведської академії і найпочеснішої нагороди дитячих письменників – Міжнародної премії імені Г. К. Андерсена.
Лінгрен, Астрід. Малий і Карлсон, що живе на даху : повість : для молод. та серед. шк. віку / А. Лінгрен ; пер. зі швед. та післямова О. Д. Сенюк : іл.. Л. С. Карапетяна. – К. : Школа, 2007. – 400 с. : іл. – (Світ неймов. пригод).

Англійський письменник Алан Олександр Мілн (1882-1956) прославився на весь світ казками про наївного і довірливого ведмедика на ім’я Вінні-Пух. У 1920 році у нього народився перший і єдиний син Крістофер Робін Мілн, для якого і була написана книга про Вінні-Пуха, що став одним із основних її героїв. Перші 10 розділів побачили світ у 1926 році у книзі „Вінні-Пух”, а 1928 року у книзі “Хатка на Пуховій галявці” було вміщено решту 10 оповідань про ведмедика та його друзів. Відтоді обидві книги виходять здебільшого під однією обкладинкою, а Вінні став одним із найулюбленіших героїв для дітей усього світу.
Мілн, Алан А. Вінні-Пух / А. А. Мілн ; з англ.. пер. Леонід Солонько. К. : А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2003. – 280 с.

Багато повчальних і веселих творів написав для дітей видатний майстер дитячої літератури Микола Носов.
Носов, Микола. Мишкова каша : оповідання / М. Носов. – К. : Махаон – Україна, 2008. – 126 с.
“Одного разу, коли я жив з мамою на дачі…” – так починається знамените оповідання „Мишкова каша”. На дачі – добре. Особливо, коли залишитися там удвох із другом. Про веселі, смішні пригоди друзів іде мова в оповіданні. А таких оповідань в книзі – 10. Микола Носов, який придумав знаменитого Незнайку, знав, що розповідати бешкетникам і фантазерам.
Носов, Микола. Вітя Малєєв у школі і вдома : повість / М. Носов ; мал.. В. Чижикова. – К. : Махаон-Україна, 2005. – 319 с.
Це повість про шкільних друзів – Вітю Малєєва та Костю Шишкіна, про їх помилки, прикрості та образи, радощі та перемоги.
Носов, Микола. Ляпка. : оповідання / М. Носов; худож. Н. Кудрявцева. – К. : Махаон-Україна, 2006. – 128 с. : іл.. – (Веселі витівки)
Одне з оповідань збірки „Огірки” – історія про двох хлопчиків Котьку і Павлика,сувору маму і справедливого дідуся-сторожа. Вона вчить дітей ніколи не брати чужого.

Гераскіна, Лія. У Країні невивчених уроків : (чарівна історія) / Л. Гераскіна : пер. з рос. Н. Кир’ян ; худож. Н. Бугословська. – К. : Махаон-Україна, 2009. – 160 с. : іл. – (Казкові повісті).
Книга розповідає про дивовижні пригоди неука та ледаря Віті Перестукіна у Країні невивчених уроків, де живуть півтора землекопи, білий ведмідь знемагає від спеки, а на князівство Івана Грозного нападають війська Наполеона.
Зощенко, М. М. Льоля і Мишко : оповідання / М. Зощенко ; пер. з рос. М. Зяблюк ; худож. Н. Богословська. – К. : Махаон-Україна, 2010. – 96 с. : іл. – (Малюнок про хороше).
До книги увійшли кумедні оповідання про малят – пустунів, витівників і веселих мрійників. Веселі історії вчать дітей бути добрими і чесними, сильними і хоробрими, поважати старших. Юні читачі залюбки посміхаються з веселих пригод своїх непосидючих однолітків.

Чуковський, Корній. Вірші, казки, загадки / К. Чуковський ; худож. Л. Якшис. – К. : Махаон-Україна, 2010. 128 с. : іл.
У книзі зібрано кращі твори для дітей видатного російського письменника Корнія Івановича Чуковського (1882-1969). Віршовані казки „Мийдодір” та “Федорине горе” привчать дітей дотримуватися правил гігієни, бути чистими та охайними.

Успенський, Е. М. Дядя Федір, пес і кіт ; Зима в Простоквашині : повісті-казки : для молод. та серед. шк.. віку / Е. Успенський ; пер. з рос. В. Г. Бойко : іл.. Ю. Б. Трубіциної. – К. : Школа, 2003. – 160 с. : іл. – (Золот б-ка).
До книжки увійшли дві повісті-казки Е. Успенського, вперше перекладені українською мовою. Кіт Матроскін і собака Шарик поселилися в селі Просто квашині, завели там господарство та нових друзів. Разом з ними весело проводить час хлопчик на ім’я Федір.
Успенський, Е. М. Улюблена дівчинка дяді Федора, або Втеча з Простоквашина : повісті-казки : для молод. та серед. шк.. віку / Е. Успенський ; пер. з рос. В. Г. Бойко ; худож. І. М. Штирьова. – К. : Школа, 2001. – 176 с. : іл.. – (Золота б-ка).
До книжки увійшли дві повісті-казки „Улюблена дівчинка дяді Федора” та “Тьотя дяді Федора”. Дівчинка Катя і тьотя Тамара Семенівна приїздять у село Простоквашино й зустрічаються з його старожилами : хлопчиком на ім’я дядя Федір, котом Матроскіним, собакою Шариком та іншими. А відтак з ними відбуваються веселі й цікаві пригоди.

Чеповецький, Ю. Неймовірні пригоди М’якуша, Нетака та Непосидька / Ю. Чеповецький ; пер. Т. Вакуленко, Н. Косенко ; мал.. В. Марченка. – Х. : Школа. 2010. – 176 с.
Трійця всесвітньо відомих іграшкових хлопчиків – Непосидько, М’якуш та Нетак – разом зі справжнім хлопчиком Петрусем на прізвисько Матусин-Татусів вирушають на пошуки неймовірних пригод.

Можна рекомендувати дітям цілий ряд прекрасних книг українських письменників.
Нестайко, В. З. Дивовижні пригоди в лісовій школі : Сонце серед ночі ; Пригоди в Павутинії / В. Нестайко ; мал.. В. Марченка. – Х. : Школа, 2010. – 208 с.
Легка, життєрадісна, сповнена доброго гумору книга розповідає про веселі, дотепні пригоди зайчика, їжачка та їхніх однокласників, учнів спеціалізованої музичної лісової школи з ведмежою мовою викладання. Для дітей молодшого та середнього шкільного віку.
Нестайко, В. З. Дивовижні пригоди в лісовій школі : Таємний агент Порча і козак Морозенко ; Таємниці ліцею „Кондор” / В. Нестайко ; мал.. В. Марченка. – Х. : Школа, 2010. – 128 с.
Наступна книга пригод учнів лісової школи, а також про новостворений пташиний ліцей.

Костецький, А. Г. Пригодам – ура! : фантаст.-пригод. Повісті та віршов. казки : для молод. шк.. віку / А. Костецький ; мал.. А. П. Василенка. – К. : Веселка, 1995. – 270 с. : іл.
Збірка кращих повістей та віршованих казок лауреата премії імені Лесі Українки А. Костецького. Все, що створено цим письменником – неймовірно цікаве, вигадливе, веселе і дуже-дуже близьке кожному з нас. Складається враження, ніби автор – або ровесник читача, або не набагато за нього старший. Так добре він знає і відчуває той світ, у якому вчаться, мріють, фантазують, дружать, бешкетують сьогоднішні дівчатка й хлопчики – герої його фантастично-пригодницьких повістей та віршів.

Куліш-Зіньків, Леонід. Сонячний дощик : вірші та оповідання / Л. Куліш-Зіньків. – Х. : Школа. 2006. – 80 с.
У цій книзі зібрано вірші та оповідання, щирі й безпосередні, сповнені ліризму і яскравого доброго гумору. Унікальність цих творів беззаперечна : вони цікаві й малечі, й дітям старшого віку, і дорослим.
Солоневський, Ростислав. Знай наших! : гуморески / Р. Солоневський. – Рівне : ВАТ „Рівненська друкарня”, 2007. – 60 с.
Веселі гуморески та смішинки для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Необхідно порекомендувати дітям з особливими потребами і народні казки. У казці добро завжди перемагає зло. Діти співпереживають героям казок, стають на позицію героя, намагаються подолати перешкоди, які з’являються на його шляху. Казка допоможе зняти психологічну напругу у дітей, досягти емоційної рівноваги.Є дуже велике різноманіття видань казок : українських народних, літературних та казок народів світу.
Українські казки / Худож. Л. Коммунар. – К. : Махаон-Україна, 2008. – 64 с. : іл.. – (Мої улюблені).
Біблійні казки / Упоряд. Ю. П. Винничук ; худож. – оформл. Л. Д. Киркач. – Харків : Фоліо, 2005. – 318 с. – (Б-ка укр. Казок).
У книзі зібрані легенди та казки українського народу на біблійні сюжети: про святих та Ісуса Христа.
Чарівна сопілка : кращі казки народів світу / Авт. – уклад. М. О. Хаткіна. – Донецьк : ТОВ ВКФ „БАО”, 2006. – 288 с.
Скільки казок існує на світі? Мабуть, ніхто не знає відповіді на це запитання, адже кожен народ створив безліч цікавих та повчальних казок, де добро завжди перемагає зло, а мудрість – грубу силу.
До цього збірника ввійшли казки народів Європи та Азії в сучасній літературній обробці. Оригінальні, яскраві, вони захоплюють і примушують замислитися. Неймовірні пригоди, чудесні перетворення, цікаві персонажі – все це може знайти читач у казках.
Бібліотерапія – „лікування книгою”, надзвичайно актуальна в наш час. Книга покликана лікувати душі людей. Вона допоможе зняти стресовий стан, розслабитися і відволіктися від проблем, забути про них. Читаючи книги, душа наповнюється силами життя, з’являється бажання жити і любити.
 

Немає коментарів:

Дописати коментар