Єднає нас, браття,
Козацьке завзяття,
Любов’ю окрилює груди,                               
Бо нашому роду —
Нема переводу,
Нема і ніколи, не буде.  

  Олександр Богачук.

Рід, родина, народ... Якщо "народ", то безперечно - це наша Україна, наш український народ і ми всі її діти.

Немає для нас землі дорожчої за нашу землю, де живуть наші родини. І коли ми говоримо: "Мій рід, моя родина", то у кожного в душі народжується щось таке тепле, ніжне таке рідне і близьке. Бо ж це, перш за все, найближчі та найрідніші люди. Це - рідна домівка: хата, двір, сад, квіти, криниця з чистою джерелицею. Це - тихі пісенні вечори і сонячні росяні ранки. Це - вишиванки, це - казки і легенди, мудре народне слово. З усього цього зіткане наше життя, ми - частинка, галузка, гілочка свого великого родового дерева.

    "Моя родина - Україна" - під такою назвою пройшло родинне свята в бібліотеці-філіалі села Надрічне. Поезію читали :  Коваль Вероніка, Болюх Людмила , Ференц Надія, Дидик Ірина , Ярема Інна . Прозвучали пісні у виконанні дитячого ансамблю "Українська родина" ( керівник Баран Богдан) "Краю рідний доленько мая" ( солістка Болюх Наталя), "Моя сім'я", "Пшеничне перевесло" (  солістка Болюх Людмила), "На зустріч долі" ( солістка Вдовин Христина)

Ведучі свята Болюх Наталя, Вдовин Христина .